Львів, я тебе люблю

Кожного разу, повертаючись зі Львова, відчуваю, що немає нічого неможливого. Хочеться жити повним життям, творити, змінювати щось. Львів наповнює мене якоюсь дивною енергією, як ніяке інше місто. Напевно тому, що кожна його вуличка, кожен камінчик бруківки пронизані натхненням.

Моє перше знайомство зі Львовом відбулось дуже давно. Точніше, не з самим містом. Ще зовсім маленькою я цілими днями розглядала альбом з репродукціями "Львівська картинна галерея", яку знайшла в домашній бібліотеці. Вона і досі в мене є, вже трохи пошарпана і розмальована де-не-де моїми дитячими каракулями (зараз так більше не роблю!). В мене навіть там улюблена була - репродукція картини Яна ван Кесселя "Шпараги (натюрморт з кроликом)". Кролик там зовсім як живий! Не дивно, що вона так мені подобалась. І напевно з того часу я захопилась голландською школою живопису. Це вже пізніше я дізналась, що в Палаці Потоцьких, де зараз розміщена Галерея, одружилися мої батьки, і тільки 2 чи 3 роки тому нарешті відвідала саму картинну галерею, побачила всі ті картини з дитячих спогадів на власні очі. Вражаюче!

Мистецтво у Львові на кожному кроці. Зайти хоча б у Вірменську церкву - це справжній шедевр. Інтер'єр церкви виконаний у вірменсько-візантійському стилі: різьблені  зображення на каменях, фрески на відкосах, фрагменти найстарішого у  Львові розпису.  Мозаїка і розписи на стінах в стилі модерн. Таке поєднання унікальне, його не знайдете більше ніде в світі. Подивіться на цю фреску, її можна розглядати годинами, просто заворожує!

Фреска Я.Розена "Поховання Св.Оділона" (поч. ХХ ст., фрагмент)

А ще на Вірменській вулиці є малесенька галерея "Зелена канапа". Я колись приїхала до Львова на свій День народження, зайшла туди і познайомилася з художницею Анною Атоян. Надзвичайно приємна людина! Її картини в техніці батіку на шовку пронизані теплом, ніжністю, є в них якась загадка. Чарівні. Вона подарувала мені невеличкий буклет з репродукціями і так мило підписала "На згадку від Анни". Один з найяскравіших спогадів того Дня народження!

Анна Атоян "Я все ще тут"

Не можу не написати про львівські кав'ярні. Аромат кави тут просто літає в повітрі. Приїжджаючи до Львова, завжди заходжу в "Світ кави", щоб купити в милих жіночок-близнючок свіжозмелену "ванільно-горіхову" та "ірландське віскі", мої улюблені сорти. А в неділю люблю посидіти з друзями в Café Café, на пл.Яворського. Саме в цей день після 8 вечора тут збираються аматори різного віку танцювати аргентинське танго. На столиках горять свічки, усі красиво одягнуті - елегантні чоловіки, жінки в туфлях на підборах, з квітками у волоссі. Так зворушливо спостерігати, як старші люди пристрасно танцюють, вони живуть повним життям! А ця музика! Останній раз, коли я прижджала на це подивитись, якраз проходив міжнародний фестиваль танго. Найбільше мене вразив танець під музику Carlos Gardel "Por una Cabeza" (пам'ятаєте танго у виконанні Аль Пачіно з фільму "Запах жінки"?).

А якщо приїхати до Львова влітку, можна побачити, як аматори танцюють аргентинське танго на Площі Ринок (у неділю), а в суботу - гарячу сальсу. Як шкода, що в Тернополі немає жодного сальса-клубу! Я б записалась туди перша.

Зараз Львів засипаний снігом. Він весь в ілюмінації, як одне із західноєвропейських містечок. На різдвяному базарчику на Площі Ринок продають глінтвейн, солодощі і святкові прикраси. Біля Опери поставили дитячу карусель, зовсім як ту, що на Монмартрі в Парижі. Я так хотіла поїхати туди на вихідні, але застудилася і п'ю вдома молоко з медом. Що ж, доведеться почекати. А поки добраніч, Львів! Я люблю тебе.