Небо у моєму вікні

 The sky is the limit

 

Давно помітила, що небо у кожному місті має свій особливий відтінок, притаманні лише йому кольори. Вперше це спало мені на думку у Токіо. Досі памятаю цю мить - прогулюючись вечірнім кварталом Ginza, я підняла голову і не могла відвести очей від світло-фіолетового нічного неба. Можливо, це через вологість в повітрі або світло хмарочосів, але такого неба я не бачила більше ніде. 

Нічне небо Токіо / skyline.com

Дуже люблю художників барбізонської школи та французьких імпресіоністів за те, що на їхніх полотнах так багато неба. Незабутньою для мене стала виставка "Нормандія в живописі", на якій пощастило побувати у Львові. Ренуар, Буден, Курбе, Коро, Мішель та інші митці настільки влучно передали усі відтінки норманського неба, що мені не терпиться побачити його на власні очі. Яскраво-блакитне у сонячну погоду, з білосніжними пухнастими хмарками, які, ніби овечки, розкидані над горизонтом.

Каміль Коро "Римська Кампанья з акведуком епохи Клавдія"

Дивитись на небо мені не набридає ніколи. Як казав Ренуар, "побільше байдикуйте та відпочивайте, адже саме в цей час ви робите найбільшу роботу". Звичайно, він мав на увазі натхнення, яке до мене часто приходить під час спостереження за хмарами з мого тернопільського вікна. Як ви думаєте, де народилась ідея картин з овечками? :) Що може бути прекрасніше за вечерю на балконі під величезним небом, яке кожної миті змінює свої форми та відтінки, проводжаючи сонце до сну!

Небо у моєму вікні. Тернопіль, 2013

Пишу цей пост у Вроцлаві, біля вікна на 16-му поверсі "Олувка", а з балкону до мене в кімнату заглядає нахохлений голуб, чекаючи чергової порції їжі. І постійно відволікаюсь, адже настільки красивого краєвиду я ще не бачила. Усе місто, як на долоні. Гострі шпилі костьолів, мости, будиночки з червоними черепичними дахами, sky tower, а далеко на горизонті - гора Śnieżka. А над усім цим - величезне небо з безліччю відтінків синього, бірюзового, сірого та золотистого, волошкового і ванільного. Це небо тисячі разів варте того, щоб намалювати його. Але не олійними фарбами. Для мене це, без сумніву, пастель. Легка, повітряна і така тепла!

Пастельне небо Вроцлава