«Встановлювати вартість твору мистецтва – теж мистецтво, і ніякої науки»
Сімон де Пюрі
Не можна не погодитися з президентом аукціонного дому Philips de Pury – оцінка активів завжди була каменем спотикання на арт-ринку. А чи існує взагалі реальна система оцінки безцінного – творів мистецтва, які ще називають «вічними цінностями»?
Як кажуть класики
Все починається з того, що ціни на предмети мистецтва не базуються на собівартості. Важко уявити, щоб полотна Моне чи Клімта оцінювали, виходячи з вартості витрачених на них фарб, пензлів, людино-годин! Як відзначив Вільям Шарп, на відміну від ринкових фінансових активів, твори мистецтва не мають «істинної вартості», яка могла б служити відправною точкою для формування ціни.
Задовго до нього Адам Сміт висловив свій вердикт: художні твори унікальні й не мають товарів-замінників, а тому їх оцінити неможливо. Очевидно, що світові шедеври не тиражуються як поштові листівки, та й порівнювати картину, скажімо, Гогена із полотном Ван Гога, м’яко кажучи, безглуздо.
І хоча арт-ринок є одним із найстаріших та виник задовго до легендарного ринку тюльпанових цибулин в Голландії, досі не знайдені чіткі критерії для вирішення старої, як світ, головоломки – оцінки художніх цінностей.