Оцінити безцінне

«Встановлювати вартість твору мистецтва – теж мистецтво, і ніякої науки»

Сімон де Пюрі

Не можна не погодитися з президентом аукціонного дому Philips de Pury – оцінка активів завжди була каменем спотикання на арт-ринку. А чи існує взагалі реальна система оцінки безцінного – творів мистецтва, які ще називають «вічними цінностями»?

Як кажуть класики

Все починається з того, що ціни на предмети мистецтва не базуються на собівартості. Важко уявити, щоб полотна Моне чи Клімта оцінювали, виходячи з вартості витрачених на них фарб, пензлів, людино-годин! Як відзначив Вільям Шарп, на відміну від ринкових фінансових активів, твори мистецтва не мають «істинної вартості», яка могла б служити відправною точкою для формування ціни.

Задовго до нього Адам Сміт висловив свій вердикт: художні твори унікальні й не мають товарів-замінників, а тому їх оцінити неможливо. Очевидно, що світові шедеври не тиражуються як поштові листівки, та й порівнювати картину, скажімо, Гогена із полотном Ван Гога, м’яко кажучи, безглуздо.

І хоча арт-ринок є одним із найстаріших та виник задовго до легендарного ринку тюльпанових цибулин в Голландії, досі не знайдені чіткі критерії для вирішення старої, як світ, головоломки – оцінки художніх цінностей.

Місто велосипедів

Любителям велосипедів присвячується...

Одна з моїх небагатьох картин аквареллю називалась "Весна в Амстердамі". Хотілось зобразити його світлим, сонячним, ніжним і наповненим свіжим повітрям. Насправді картина була написана задовго до моєї незабутньої мандрівки в Амстердам.
У людей виникають різні асоціації, повязані з голландською столицею. Для мене це насамперед ВЕЛОСИПЕДИ. Їх там не сотні, їх тисячі. Вони стоять на вулицях, вздовж каналів, прив'язані до брам чи підвішані на вікнах. Різних кольорів, з прикріпленими до них стрічками чи корзинками, наповненими тюльпанами, з вигравіруваними на них надписами або безіменні, але неодмінно стильні. Кожен із них уособлює яскраву особистість свого власника. А як мене вразили багатоповерхові паркінги для цих маленьких транспортних засобів! Іноді навіть здається, що автомобілі в цьому місті - персони "нон грата".
Я вже всерйоз задумалась над тим, щоб і собі придбати велосипед. Але зізнаюсь - їздити на ньому я не вмію! Остання моя поїздка закінчилась падінням в квітник і поламаним парканом біля будинку моєї шкільної подруги. Можливо, настав час продовжити свої "курси водіння" ?:)

Але не тільки заради велосипедів варто приїхати до голландської столиці. Чого вартий один лише тюльпановий ринок! Можете уявити собі мої враження, коли я побачила величезні оберемки улюблених квітів різних сортів та відтінків? А ще багаті музейні колекції (наприклад, шедеври Рембрандта чи Ван Гога) чи яскраві роботи вуличних майстрів граффіті...
Складається враження, що богемна атмосфера наповнює кожен куточок цього міста. Креативність помітна не лише в оздобленні вітрин, фасадів будинків чи інтер'єрів квартир (які можна спокійно розглядати через вікна, так як жителі міста велосипедів часто обходяться без фіранок), вона у самому стилі життя кожного амстердамця.


І якщо вам не вдасться на власні очі побачити голландську столицю - перегляньте фільм "Трое и снежинка". Хоча це мила новорічна історія одного кохання, у ній можна цілком відчути творчу атмосферу цього прекрасного міста.

Cinéma або Фільми, що надихають. Ч.І

Коли приходить зима і все навколо засипає лапатим снігом, так хочеться залізти під теплу ковдру, приготувати гаряче какао з молоком в улюбленому горнятку, запалити камін і влаштуватись перед телевізором. Тому, написавши цілий пост про улюблені книги, не можу оминути увагою фільми, які мене надихнули в свій час на нові картини.

Навіть коли зовсім немає бажання брати пензлик в руки, я просто вмикаю улюблене кіно - і після його перегляду все змінюється. Але...Не буду багато писати. Адже ці фільми для того, щоб їх дивитись. Вони варті витраченого часу, повірте.

Книги, які надихають

Сьогодні на аукціоні Sotheby's у Лондоні продано найдорожчу в світі друковану книгу - "Птахи Америки" («Birds of America») за за $ 11,55 млн. Щасливим власником став лондонський торговець творами мистецтва Майкл Толлемаш. Ніколи б не повірила, що книга може стільки коштувати! Але подивіться, які там ілюстрації - та це справжній шедевр! Її навіть книгою важко назвати.

Насправді це витвір американського художника-орнітолога Джона Джеймса Одюбона, створений півтора століття тому, що включає в себе польові спостереження за птахами. Книга прикрашена аквареллю з 435-ма гравюрами розміром 90*60 см, створеними найкращими художниками XIX ст., а сама книга має висоту 127 см. Аналог "Птахів Америки" востаннє був проданий у 2000 р. на аукціоні Christie's за $ 8,8 млн. (Що ж, як я і писала в одній зі своїх статтей, тенденція до зростання вартості творів мистецтва та антикваріату продовжується!)

Приватна бібліотека дизайнерки Жанни Ланвен (Париж)

 Для мене книги мають особливе значення. Напевно це у мене генетичний спадок від дідуся - він страшенно любив читати, приходив пізно з роботи, закривався на кухні, щоб діти не заважали, і до ночі читав книги, підперши ліктями голову.

У мене був колись такий період - я майже кожного тижня купувала нову книгу. Так що до цього часу зібрала чималу бібліотеку. Не повірите, всю свою першу стипендію я витратила на книгу Іларії дель Секко Каппеллі "Майстри живопису. Моне". І жодної хвилини не шкодувала про це. Це одна з моїх улюблених. Бо це книга, яка надихає. Коли перегортаєш глянцеві сторінки і бачиш, скільки зусиль вкладено митцем у творчість, розумієш, що талант - це лише невеличкий відсоток успіху, головне - постійна праця над собою, з натхненням і пристрастю.

Серед книжок, які я читала, можу назвати ще кілька, які залишили великий слід і надихнули на творчість. Їх хочеться перечитувати знову і знову.

CEZANNE. Dal romanticismo all'impressionismo. - Fabbri Editori, 1995.

Козлова С.И. Боттичелли. - М., 2005.

М.С.Гарсия Гальянд. Климт. - М., 2006.

Debra N. Mancoff. Sunflowers. - The Art Institute of Chicago, 2001.

Ван Гог. Письма. - Ленинград-Москва, 1966.

Дж.Фриман. История искусства. - М., 2003.

Ф.Кашен. Гоген. - М., 2003.

Coco Chanel. Citations. - Les editions du huitièmejour, 2008.

J. Cameron. The Artist's Way. A Spiritual Path to Higher Creativity. - Penguin, 2002.

Гидель А. Коко Шанель. - М., 2006.

A. Gavalda. Ensemble, c'est tout. - Editions J'ai lu, 2007.

Дж.Фаулз. Колллекционер.

Хейден Эррера. Фрида Кало.

Э.Хемингуэй. Праздник, который всегда с тобой.

"Камилле ужасно хотелось нарисовать Полетту. Ее лицо напоминало растущую на обочинах дороги травку, дикие фиалки, незабудки, лютики...Оно было открытым, нежным, сияющим  и тонким, как рисовая бумага" (A. Gavalda. Ensemble, c'est tout.)

" Думаю об украшении стен полдюжиной картин, изображающих подсолнухи. Чистые или тонированные цвета будут распрыскиваться на фоне разнообразной голубизны от наибледнейшего веронезе до королевской лазури, в обрамлении узких реек, окрашенных в оранжевые тона" (Ван Гог. Письма)

"Si vous êtes née sans ailes, ne faites rien pour les empêcher de pousser" (Coco Chanel. Citations) або "Якщо ви народилися без крил - не перешкоджайте їм вирости". 

 А які книги надихають вас?

Кольори

"Художник майбутнього буде колористом"

Вінсент Ван Гог

Цікаво, але у кожного художника власне ставлення до кольорів. Кожен із них може розуміти один і той самий колір по-іншому, іноді навіть зовсім протилежно.
Мені здається, що найглибше їх відчував Ван Гог. У нього навіть була власна теорія поєднання фарб. Весну він бачив зеленою і червоною, з молодими пагонами пшениці і рожевими яблунями, які цвітуть, літо - синім і оранжевим, коли сині блузи селян вимальовуються в темному золоті хлібних полів, осінь - жовтою і фіолетовою, з пожовклим листям і фіолетовими тінями, зиму - чорною і білою, з темними крапками людей, що бігають по снігу. "Колір сам собою щось означає, від цього нікуди не подінешся, і це потрібно використовувати".
Серед усіх кольорів жовтий він любив найбільше. Не дивно, що у нього так багато полотен із соняхами! " Сонце, світло. Через відсутність кращих визначень я вимушений визначати слова жовтий, жовтувато-сірий, лимонний, блідо-жовтий. Який все-таки прекрасний жовтий!"

Зовсім по-іншому сприймала кольори вже згадана в попередньому пості Фріда Кало. Ось яке значення вони мають для неї (щоденник Фріди Кало, 1940 р.):
ЗЕЛЕНИЙ: тепле і золоте світло.
ЧЕРВОНУВАТО-ФІОЛЕТОВИЙ: ацтек. Тлапалі (ацтекське слово, що означає малювання та живопис, "колір"). Стара кров, груші з шипами. Самий живий і самий старий.
КОРИЧНЕВИЙ: колір родимки, падаючого листя. Земля.
ЖОВТИЙ: божевілля, хвороба, страх. Частково сонце і радість.
СИНІЙ КОБАЛЬТ: електрика і чистота. Любов.
ЗЕЛЕНЕ ЛИСТЯ: листя, печаль, наука. Вся Німеччина в цьому кольорі.
ЧОРНИЙ: немає нічого чорного, дійсно нічого.
ЗЕЛЕНУВАТО-ЖОВТИЙ: ще більше божевілля і таємниці. Усі фантоми вдягаються у костюми цього кольору...Або, принаймні, у них така білизна...
ТЕМНО-ЗЕЛЕНИЙ: колір поганих новин і вдалого бізнесу.
МОРСЬКИЙ СИНІЙ: дистанція. І ніжність може бути такого кольору.
ПУРПУРНО-ЧЕРВОНИЙ: Кров? Ну, хто знає!

У мене немає одного кольору-фавориту в живописі. Я люблю їх поднання між собою або з різними фактурами. Небайдужа до бірюзового (колір океану біля пляжу з білим піском) + пурпурно-червоний, або синього ультрамарину в поднанні з оранжевим, люблю синій кобальт із золотисто-жовтим. Взимку віддаю перевагу темно-червоному, але на об'ємній фактурі.
 Але щойно перевірила свої тюбики з фарбами - там найбільше відтінків синього та жовтого. Не знаю, може це етнічні корені так впливають? Очевидно, у підсвідомості в кожного є свої улюблені кольори :) А у вас є?

Frida

Фріда Кало - неймовірно талановита мексиканська художниця і жінка із надзвичайною силою волі.

"Я начала заниматься живописью во время выздоровления после автомобильной катастрофы, из-за чего я почти год пролежала в кровати. Все эти годы я работала, поддаваясь спонтанному импульсу своих чувств. Я никогда не следовала какой-либо школе и не зависела ни от чьего влияния. Я не ожидала от своей работы ничего, кроме удовлетворения от самого факта занятия живописью и возможности выразить то, что мне хотелось сказать" (Хейден Еррера, "Фрида Кало")

Сонячний Бурано

Надворі першогрудневий сніг і холод, напевно тому мене не залишає думка почати ще одну  картину із сонячним о.Бурано, його яскравими кольорами, квітами і кактусами...