Португальські ранки

Обожнюю ранок. Це прекрасне відчуття, що обов'язково має трапитися щось нове, неочікуване, хороше. Місто за вікном прокидається, горизонт затягнутий таким ніжним світло-золотистим туманом, як на полотнах Клода Моне, і можна ще трохи поніжитися в теплому ліжку. І люди зранку зовсім інші. Це наприкінці дня вони встигають натягнути на себе звичні маски. А вранці - такі щирі, справжні. Протирають очі, позіхають, потягуються, посміхаються, згадуючи якийсь наївний і смішний сон, і тільки звичний ритуал заварювання кави допомагає налаштуватися на завоювання світу :)

В Тернополі осінь, надходить зима, а мені чомусь так хочеться прокинутися в сонячній Португалії. На повні легені вдихнути океанський бриз, прогулятися вздовж старих жовтогарячих будиночків, випити апельсинового фрешу та ароматної кави на якійсь залитій сонцем площі перед старим собором...Пам'ятаєте, як у "Фієсті" Хемінгвея?

"Ставало спекотно, але в повітрі ще пахло свіжістю раннього ранку, і сидіти в кав'ярні було приємно. Повіяв вітерець, і відчувалося, що прохолодою тягне з моря. Площею розгулювали голуби, і будинки були жовті, ніби пропечені сонцем, і мені не хотілося йти з кав'ярні". 

"Кіт Фадо" (полотно, олія), 2014 р.

33 Корови і Чорний кіт

Не відкладаючи "в довгий ящик", одразу почну з головного. Отже, менш ніж за місяць запрошую Вас на мою виставку живопису до Львова. Точніше, це не просто виставка, а швидше спільний творчий вечір з Анною Дмитрів. Вона написала неймовірно ніжні і красиві вірші до моїх картин. Цікаво, що кожен вірш повністю відповідає моїм відчуттям, думкам та емоціям під час створення робіт. Кожного разу дивуюся, наскільки влучно сказане кожне слово. Це ніби пазл, у якому всі частинки склалися докупи.

Сни під зорями

"Солодкі сни під зорями" (полотно, олія), 2014 р.

Коли всі навколо говорять про війну і наш маленький світ починає руйнуватись, як ковток свіжого повітря потрібні любов, гармонія і ніжність... Згадала свою улюблену книгу Ернеста Хемінгвея - "Свято, яке завжди з тобою" - і уривок з неї, який запам'ятала на все життя:

"Ми спали, притулившись одне до одного, у великому ліжку під пуховою периною, а вікна були відчинені, і зірки були такі близькі і яскраві".

Небо у моєму вікні

 The sky is the limit

 

Давно помітила, що небо у кожному місті має свій особливий відтінок, притаманні лише йому кольори. Вперше це спало мені на думку у Токіо. Досі памятаю цю мить - прогулюючись вечірнім кварталом Ginza, я підняла голову і не могла відвести очей від світло-фіолетового нічного неба. Можливо, це через вологість в повітрі або світло хмарочосів, але такого неба я не бачила більше ніде. 

Нічне небо Токіо / skyline.com