Недавно шукала в неті перелік найкращих книг про різні міста світу і натрапила на Патті Сміт "Просто діти". Красива і непроста історія життя двох творчих особистостей у Нью-Йорку - рок-легенди Патті Сміт і фотографа Роберта Мепплторпа. Інтуція підказала мені прочитати її саме восени - чомусь саме цей період асоціюється в мене з великим містом. І я не помилилась - Патті так красиво пише про осінь в Нью-Йорку. Після її слів навіть холодний дощ швидше надихає, ніж примушує заховатись в тепло:"Внутри него целая вселенная, которую мне только предстоит узнать"(Патті Сміт "Просто діти")
"Выпадали дни, серые дождливые дни, когда Бруклин так и просился на фотографию: каждое окно - обьектив "Лейки", пейзаж в раме - неподвижный и зернистый".
"Листья окрасились в золотой и алый. На крылечках таунхаусов на Клинтон-авеню появились тыквы со свечками внутри. По вечерам мы гуляли. Иногда удавалось заметить в небе Венеру. Звезду пастухов, звезду любви. Роберт звал ее "Наша синяя звезда".
 | |
| Патті Сміт у легендарному нью-йоркському готелі Chelsea, 1971 (Photo by David Gahr/Getty Images) |
